дитинячий

дити́нячий

-а, -е, діал.

Дитячий.

Значення в інших словниках

1. дитинячий — дити́нячий прикметник діал.  Орфографічний словник української мови
2. дитинячий — ДИТЯ́ЧИЙ (стосовний дитини, дитинства: як у дитини), МАЛЕ́ЧИЙ розм., ДИТИ́ННИЙ розм., ДИТИ́НЯЧИЙ розм., ДІТО́ЧИЙ діал. В уяві Небесника з'явилися дві голови дитячі (М. Томчаній); Папір з малечих літ псувати Навик я (М.  Словник синонімів української мови
3. дитинячий — Дити́нячий, -ча, -че  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. дитинячий — ДИТИ́НЯЧИЙ, а, е, діал. Дитячий. Пані Шумінська полинула думкою в далеке минуле, десь у хвилини наймолодших, дитинячих літ (Кобр., Вибр., 1954, 3).  Словник української мови в 11 томах
5. дитинячий — Дитинячий, -а, -е = дитячий.  Словник української мови Грінченка