дихазій

диха́зій

-я, ч.

Суцвіття, в якому під верхівковою квіткою головної осі розвиваються два пагони з верхівковими квітками.

Значення в інших словниках

1. дихазій — ДИХА́ЗІЙ, ю, ч. Суцвіття, в якому під верхівковою квіткою головної осі розвиваються два пагони з верхівковими квітками. Простий дихазій – у деяких жовтців, суниці, складний – у зірочника (із журн.).  Словник української мови у 20 томах
2. дихазій — диха́зій (від грец. διχάζω – поділяю надвоє) тип суцвіття, в якого від головної осі відходять дві супротивні осі, що переростають головну. Інша назва – півзонтик.  Словник іншомовних слів Мельничука