добачати

добача́ти

-аю, -аєш, недок., добачити, -ачу, -ачиш, док.

1》 перех. і неперех. Те саме, що помічати.

|| тільки недок. Те саме, що бачити 1); сприймати зором.

2》 перех., у кого, в чому. Те саме, що вбачати 2).

Значення в інших словниках

1. добачати — добача́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. добачати — Помічати, зауважувати; (у чому) бачити, вбачати; добачувати.  Словник синонімів Караванського
3. добачати — ПОМІ́ТИТИ (сприймаючи зором, слухом тощо, звернути увагу на когось, щось, виділити з-поміж оточення), ПРИМІ́ТИТИ, ПІДМІ́ТИТИ, СПОСТЕРЕГТИ́, ВІДЗНА́ЧИТИ, ЗАУВА́ЖИТИ (ЗАВВА́ЖИТИ) розм., ЗАМІ́ТИТИ розм., ЗАПРИМІ́ТИТИ розм., ПІЙМА́ТИ розм., НАСТЕРЕГТИ́ розм.  Словник синонімів української мови
4. добачати — Добача́ти, -ча́ю, -ча́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. добачати — ДОБАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОБА́ЧИТИ, а́чу, а́чиш, док. 1. перех. і неперех. Те саме, що поміча́ти. То метнеться [ластівка] вгору На зразочок стрілки, То закружить дрібно — Добачай лиш тільки (Граб., І, 1959, 213); Вода кругами йде.  Словник української мови в 11 томах