довбач

довба́ч

-а, ч.

1》 Металорізальний інструмент, за допомогою якого нарізують рейки, циліндричні зубчасті колеса тощо.

2》 діал. Той, хто щось довбає.

3》 зах. Дятел.

4》 діал. Той, хто торочить те саме.

Значення в інших словниках

1. довбач — Довбач, -ча м. 1) = довбало 1 и 2. Вх. Пч. ІІ. 13. Шух. І. 23. 2) Человѣкъ, твердящій одно и то же. Черном.  Словник української мови Грінченка