довозити

дово́зити

-ожу, -озиш, недок., довезти, -зу, -зеш; мин. ч. довіз, довезла, довезло; док., перех.

1》 Везучи, доставляти до якого-небудь місця; привозити.

2》 ек. Доставляти товари з-за кордону.

Значення в інших словниках

1. довозити — дово́зити дієслово недоконаного виду довози́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. довозити — див. доробляти  Словник синонімів Вусика
3. довозити — ВВО́ЗИТИ (УВО́ЗИТИ) (привозити що-небудь з інших країн, закупивши, придбавши), ЗАВО́ЗИТИ, ІМПОРТУВА́ТИ, ДОВО́ЗИТИ рідше. — Док.: ввезти́ (увезти́), завезти́, імпортува́ти, довезти́. Частину залізної руди..  Словник синонімів української мови
4. довозити — Дово́зити, -во́жу, -во́зиш, -во́зять; дово́зь, -во́зьте; див. дове́зти́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. довозити — ДОВО́ЗИТИ, о́жу, о́зиш, недок., ДОВЕЗТИ́, зу́, зе́ш; мин. ч. дові́з, довезла́, ло́; док., перех. 1. Везучи, доставляти до якого-небудь місця; привозити.  Словник української мови в 11 томах
6. довозити — Довозити, -вожу, -зиш сов. в. довезти, -зу, -зеш, гл. Довозить. Найнявся мужик довезти двох жидів у містечко на ярмарок. Рудч. Ск. ІІ. 193.  Словник української мови Грінченка