договорювати

догово́рювати

-юю, -юєш, недок., договорити, -ворю, -вориш, док.

1》 перех. і неперех.Закінчувати говорити; говорити, висловлювати що-небудь до кінця.

2》 перех., розм. Наймати кого-, що-небудь для виконання якої-небудь роботи або для інших потреб.

Значення в інших словниках

1. договорювати — догово́рювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. договорювати — (мову) докінчувати; (на службу) домовляти, наймати, з. єднати.  Словник синонімів Караванського
3. договорювати — НАЙМА́ТИ (приймати для виконання якої-небудь роботи за певне винагородження, за плату), БРА́ТИ розм., ГОДИ́ТИ діал.; НАБИРА́ТИ (певну кількість); ПІДРЯДЖА́ТИ, ДОГОВО́РЮВАТИ розм., РЯДИ́ТИ заст., ЗРЯДЖА́ТИ діал., ПОРЯДЖА́ТИ діал.  Словник синонімів української мови
4. договорювати — ДОГОВО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ДОГОВОРИ́ТИ, ворю́, во́риш, док. 1. перех. і неперех. Закінчувати говорити; говорити, висловлювати що-небудь до кінця. Остатні слова Мотруна договорювала вже біжучи вулицею до панського току (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
5. договорювати — Договорювати, -рюю, -єш сов. в. договорити, -рю, -риш, гл. Договаривать, договорить, оканчивать, окончить рѣчь. Ще він не договорив слова. К. Іов. 4.  Словник української мови Грінченка