договорювати

ДОГОВО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ДОГОВОРИ́ТИ, ворю́, во́риш, док.

1. перех. і неперех. Закінчувати говорити; говорити, висловлювати що-небудь до кінця.

Остатні слова Мотруна договорювала вже біжучи вулицею до панського току (Л. Укр., III, 1952, 670);

Дьяконову.. інколи здається, що Оленчук не все йому договорює, що є в нього на думці щось своє (Гончар, Таврія.., 1957, 352);

Всі, не дослухавши розмови, не договоривши слів, попливли до гурту (Вас., І, 1959, 317);

Вона навіть не дала йому договорити (Ткач, Арена, 1960, 126).

2. перех., розм. Наймати кого-, що-небудь для виконання якої-небудь роботи або для інших потреб.

Одного дня ми зранку договорили підводу в хуторського селюка ..і в святковому настрої вирушили з дому до Журбиної школи (Вас., II, 1959, 495);

— Збудую [хату], уже й майстрів договорив, обсаджу тополями й вишнями (Головко, І,1957, 69).

Значення в інших словниках

1. договорювати — догово́рювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. договорювати — (мову) докінчувати; (на службу) домовляти, наймати, з. єднати.  Словник синонімів Караванського
3. договорювати — -юю, -юєш, недок., договорити, -ворю, -вориш, док. 1》 перех. і неперех.Закінчувати говорити; говорити, висловлювати що-небудь до кінця. 2》 перех., розм. Наймати кого-, що-небудь для виконання якої-небудь роботи або для інших потреб.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. договорювати — НАЙМА́ТИ (приймати для виконання якої-небудь роботи за певне винагородження, за плату), БРА́ТИ розм., ГОДИ́ТИ діал.; НАБИРА́ТИ (певну кількість); ПІДРЯДЖА́ТИ, ДОГОВО́РЮВАТИ розм., РЯДИ́ТИ заст., ЗРЯДЖА́ТИ діал., ПОРЯДЖА́ТИ діал.  Словник синонімів української мови
5. договорювати — Договорювати, -рюю, -єш сов. в. договорити, -рю, -риш, гл. Договаривать, договорить, оканчивать, окончить рѣчь. Ще він не договорив слова. К. Іов. 4.  Словник української мови Грінченка