договорювати
ДОГОВО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ДОГОВОРИ́ТИ, ворю́, во́риш, док.
1. перех. і неперех. Закінчувати говорити; говорити, висловлювати що-небудь до кінця.
Остатні слова Мотруна договорювала вже біжучи вулицею до панського току (Л. Укр., III, 1952, 670);
Дьяконову.. інколи здається, що Оленчук не все йому договорює, що є в нього на думці щось своє (Гончар, Таврія.., 1957, 352);
Всі, не дослухавши розмови, не договоривши слів, попливли до гурту (Вас., І, 1959, 317);
Вона навіть не дала йому договорити (Ткач, Арена, 1960, 126).
2. перех., розм. Наймати кого-, що-небудь для виконання якої-небудь роботи або для інших потреб.
Одного дня ми зранку договорили підводу в хуторського селюка ..і в святковому настрої вирушили з дому до Журбиної школи (Вас., II, 1959, 495);
— Збудую [хату], уже й майстрів договорив, обсаджу тополями й вишнями (Головко, І,1957, 69).
Значення в інших словниках
- договорювати — догово́рювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- договорювати — (мову) докінчувати; (на службу) домовляти, наймати, з. єднати. Словник синонімів Караванського
- договорювати — -юю, -юєш, недок., договорити, -ворю, -вориш, док. 1》 перех. і неперех.Закінчувати говорити; говорити, висловлювати що-небудь до кінця. 2》 перех., розм. Наймати кого-, що-небудь для виконання якої-небудь роботи або для інших потреб. Великий тлумачний словник сучасної мови
- договорювати — НАЙМА́ТИ (приймати для виконання якої-небудь роботи за певне винагородження, за плату), БРА́ТИ розм., ГОДИ́ТИ діал.; НАБИРА́ТИ (певну кількість); ПІДРЯДЖА́ТИ, ДОГОВО́РЮВАТИ розм., РЯДИ́ТИ заст., ЗРЯДЖА́ТИ діал., ПОРЯДЖА́ТИ діал. Словник синонімів української мови
- договорювати — Договорювати, -рюю, -єш сов. в. договорити, -рю, -риш, гл. Договаривать, договорить, оканчивать, окончить рѣчь. Ще він не договорив слова. К. Іов. 4. Словник української мови Грінченка