1. Словник української мови Грінченка

договорювати

Договорювати, -рюю, -єш

сов. в. договорити, -рю, -риш, гл. Договаривать, договорить, оканчивать, окончить рѣчь. Ще він не договорив слова. К. Іов. 4.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. договорювати — догово́рювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. договорювати — (мову) докінчувати; (на службу) домовляти, наймати, з. єднати. Словник синонімів Караванського
  3. договорювати — -юю, -юєш, недок., договорити, -ворю, -вориш, док. 1》 перех. і неперех.Закінчувати говорити; говорити, висловлювати що-небудь до кінця. 2》 перех., розм. Наймати кого-, що-небудь для виконання якої-небудь роботи або для інших потреб. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. договорювати — НАЙМА́ТИ (приймати для виконання якої-небудь роботи за певне винагородження, за плату), БРА́ТИ розм., ГОДИ́ТИ діал.; НАБИРА́ТИ (певну кількість); ПІДРЯДЖА́ТИ, ДОГОВО́РЮВАТИ розм., РЯДИ́ТИ заст., ЗРЯДЖА́ТИ діал., ПОРЯДЖА́ТИ діал. Словник синонімів української мови
  5. договорювати — ДОГОВО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ДОГОВОРИ́ТИ, ворю́, во́риш, док. 1. перех. і неперех. Закінчувати говорити; говорити, висловлювати що-небудь до кінця. Остатні слова Мотруна договорювала вже біжучи вулицею до панського току (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах