додатковий

додатко́вий

-а, -е.

1》 Який є додатком (у 2 знач.) до чого-небудь.

Додаткова вартість ек. — вартість, створювана працею найманого робітника понад вартість робочої сили.

Додаткові пільги — вигоди, що надаються організацією, компанією, її співробітниками на додачу до оплати праці.

2》 лінгв. Який виконує роль додатка (у 3 знач.).

Значення в інших словниках

1. додатковий — додатко́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. додатковий — [додатковией] м. (на) -вому/-в'ім, мн. -в'і  Орфоепічний словник української мови
3. додатковий — ДОДАТКО́ВИЙ (який є доповненням до чогось); НАБАВНИ́Й розм. (перев. про плату, ціну тощо); ЗА́ЙВИЙ, ПОБІ́ЧНИЙ спец. (іще один до якоїсь кількості); ПРОМІ́ЖНИЙ (перев. про певні заходи, процеси тощо — між двома такими самими подібними); ПРИДА́ТКОВИЙ спец.  Словник синонімів української мови
4. додатковий — ДОДАТКО́ВИЙ, а, е. 1. Який є додатком (у 2 знач.) до чого-небудь. Ланка одержала в додаткову оплату 900 пудів картоплі (Вол., Сади.., 1950, 106); Варя Кочубей виливала з алюмінію ложки в неробочий час.  Словник української мови в 11 томах
5. додатковий — Додатковий, -а, -е Прибавочный.  Словник української мови Грінченка