доконечний

доконе́чний

-а, -е.

Обов'язковий, неодмінний; неминучий.

|| Остаточний.

Значення в інших словниках

1. доконечний — доконе́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. доконечний — Конечний, неодмінний, обов'язковий, с. неминучий.  Словник синонімів Караванського
3. доконечний — НАСТІ́ЙНИЙ (про потребу, необхідність і т. ін. — дуже потрібний, життєво необхідний), НАГА́ЛЬНИЙ, ДОКОНЕ́ЧНИЙ, КРА́ЙНІЙ, КОНЕ́ЧНИЙ, НАСУ́ЩНИЙ книжн., ПЕКУ́ЧИЙ підсил.; ПИ́ЛЬНИЙ (про прохання, потребу і т. ін.).  Словник синонімів української мови
4. доконечний — Доконе́чний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. доконечний — ДОКОНЕ́ЧНИЙ, а, е. Обов’язковий, неодмінний; неминучий. Шар Хевісайда пробити не можна [в космосі]. Для цього забагато енергії треба було б.. Досі не було доконечної потреби пробивати той шар (Вл., Аргон. Всесв.  Словник української мови в 11 томах
6. доконечний — Доконечний, -а, -е Обязательный, непремѣнный.  Словник української мови Грінченка