долучати

долуча́ти

-аю, -аєш, недок., долучити, -лучу, -лучиш, док., перех.

Додавати, приєднувати кого-, що-небудь до когось, до чогось.

Значення в інших словниках

1. долучати — долуча́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. долучати — Додавати, добавляти, приєднувати  Словник синонімів Караванського
3. долучати — ДОДАВА́ТИ (давати, класти, говорити і т. ін. на додачу, понад щось), ДОБАВЛЯ́ТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИ, ДОКЛАДА́ТИ, ПРИКЛАДА́ТИ, ПРИЛУЧА́ТИ, ДОЛУЧА́ТИ, ДОМІ́ШУВАТИ, ПРИМІ́ШУВАТИ, ПІДБАВЛЯ́ТИ розм., ПРИБАВЛЯ́ТИ розм., НАБАВЛЯ́ТИ розм., НАДБАВЛЯ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. долучати — Долуча́ти, -ча́ю, -ча́єш, -ча́є  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. долучати — ДОЛУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОЛУЧИ́ТИ, лучу́, лу́чиш, док., перех. Додавати, приєднувати кого-, що-небудь до когось, до чогось. Мала Пріська долучала і свій голос до материного (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах