долучати —
долуча́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
долучати —
-аю, -аєш, недок., долучити, -лучу, -лучиш, док., перех. Додавати, приєднувати кого-, що-небудь до когось, до чогось.
Великий тлумачний словник сучасної мови
долучати —
ДОДАВА́ТИ (давати, класти, говорити і т. ін. на додачу, понад щось), ДОБАВЛЯ́ТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИ, ДОКЛАДА́ТИ, ПРИКЛАДА́ТИ, ПРИЛУЧА́ТИ, ДОЛУЧА́ТИ, ДОМІ́ШУВАТИ, ПРИМІ́ШУВАТИ, ПІДБАВЛЯ́ТИ розм., ПРИБАВЛЯ́ТИ розм., НАБАВЛЯ́ТИ розм., НАДБАВЛЯ́ТИ розм.
Словник синонімів української мови
долучати —
ДОЛУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОЛУЧИ́ТИ, лучу́, лу́чиш, док., перех. Додавати, приєднувати кого-, що-небудь до когось, до чогось. Мала Пріська долучала і свій голос до материного (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах