долюблювати

долю́блювати

-юю, -юєш і долюбляти, -яю, -яєш, недок., перех., перев. із запереч. не, розм.

Те саме, що любити.

Значення в інших словниках

1. долюблювати — долю́блювати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. долюблювати — ЛЮБИ́ТИ (відчувати глибоку відданість, прихильність, симпатію до кого-, чого-небудь), ЖА́ЛУВАТИ, ДИ́ХАТИ ким, чим, КОХА́ТИ рідко, ПОЛЮБЛЯ́ТИ розм., ДОЛЮ́БЛЮВАТИ розм., ДОЛЮБЛЯ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
3. долюблювати — ДОЛЮ́БЛЮВАТИ, юю, юєш і ДОЛЮБЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., перех., перев. із запереч. н е, розм. Те саме, що люби́ти. Правда, він не був такий гарний хлопець, як Михайло, його й не дуже долюблювали (Коб.  Словник української мови в 11 томах
4. долюблювати — Долюблювати, -люю, -єш и долюбля́ти, -ляю, -єш гл. Долюбливать. Е, не долюблювала жидова тих казенних. Стор. І. 237. Не долюбляв тільки батько удови. МВ. ІІ. 79.  Словник української мови Грінченка