домовляти

домовля́ти

-яю, -яєш, недок., домовити, -влю, -виш; мн. домовлять; док.

1》 перех. і без додатка. Закінчувати говорити; висловлюватися, доводити розмову до кінця.

2》 перех. Умовлятися з ким-небудь про щось.

3》 неперех., рідко. Виражати своє невдоволення з приводу чого-небудь; докоряти.

Значення в інших словниках

1. домовляти — домовля́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. домовляти — Докоряти, дорікати  Словник застарілих та маловживаних слів
3. домовляти — ДОКОРЯ́ТИ кому, розм. кого (виражати своє незадоволення комусь з певного приводу, звинувачувати когось у чомусь), ДОРІКА́ТИ, ЗАКИДА́ТИ кому що, КОРИ́ТИ кого, КАРТА́ТИ кого, ГА́НИТИ кого, ВИГОВО́РЮВАТИ кому, ВІДЧИ́ТУВАТИ кого, ВИЧИ́ТУВАТИ...  Словник синонімів української мови
4. домовляти — ДОМОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ДОМО́ВИТИ, влю, виш; мн домо́влять; док. 1. перех. і без додатка. Закінчувати говорити; висловлюватися, доводити розмову до кінця.  Словник української мови в 11 томах
5. домовляти — Домовля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. домовити, -влю, -виш, гл. 1) Договаривать, договорить. Сльози лились, лилися козацькі, тугу домовляли. Шевч. 56. 2) Договаривать, договорить, нанимать, нанять. 3) Укорять, укорить, упрекать, упрекнуть.  Словник української мови Грінченка