домовляти
Домовля́ти, -ля́ю, -єш
сов. в. домовити, -влю, -виш, гл.
1) Договаривать, договорить. Сльози лились, лилися козацькі, тугу домовляли. Шевч. 56.
2) Договаривать, договорить, нанимать, нанять.
3) Укорять, укорить, упрекать, упрекнуть. «Не сором тобі в коршмі сидіти? Маєш ти дома жінку і діти». — «На, пий горівку та не домовляй, або іди к бісу, нас не забавляй!» (Говорить пьяница укоряющей его женѣ). Чуб. V. 1099. Бач, ти об мені й не думаєш! — домовля йому. МВ. (О. 1862. ІІІ. 47).
Словник української мови Грінченка