домовляти
Домовля́ти, -ля́ю, -єш
сов. в. домовити, -влю, -виш, гл.
1) Договаривать, договорить. Сльози лились, лилися козацькі, тугу домовляли. Шевч. 56.
2) Договаривать, договорить, нанимать, нанять.
3) Укорять, укорить, упрекать, упрекнуть. «Не сором тобі в коршмі сидіти? Маєш ти дома жінку і діти». — «На, пий горівку та не домовляй, або іди к бісу, нас не забавляй!» (Говорить пьяница укоряющей его женѣ). Чуб. V. 1099. Бач, ти об мені й не думаєш! — домовля йому. МВ. (О. 1862. ІІІ. 47).
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- домовляти — домовля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- домовляти — -яю, -яєш, недок., домовити, -влю, -виш; мн. домовлять; док. 1》 перех. і без додатка. Закінчувати говорити; висловлюватися, доводити розмову до кінця. 2》 перех. Умовлятися з ким-небудь про щось. 3》 неперех., рідко. Виражати своє невдоволення з приводу чого-небудь; докоряти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- домовляти — Докоряти, дорікати Словник застарілих та маловживаних слів
- домовляти — ДОКОРЯ́ТИ кому, розм. кого (виражати своє незадоволення комусь з певного приводу, звинувачувати когось у чомусь), ДОРІКА́ТИ, ЗАКИДА́ТИ кому що, КОРИ́ТИ кого, КАРТА́ТИ кого, ГА́НИТИ кого, ВИГОВО́РЮВАТИ кому, ВІДЧИ́ТУВАТИ кого, ВИЧИ́ТУВАТИ... Словник синонімів української мови
- домовляти — ДОМОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ДОМО́ВИТИ, влю, виш; мн домо́влять; док. 1. перех. і без додатка. Закінчувати говорити; висловлюватися, доводити розмову до кінця. Словник української мови в 11 томах