домовляти

ДОКОРЯ́ТИ кому, розм. кого (виражати своє незадоволення комусь з певного приводу, звинувачувати когось у чомусь), ДОРІКА́ТИ, ЗАКИДА́ТИ кому що, КОРИ́ТИ кого, КАРТА́ТИ кого, ГА́НИТИ кого, ВИГОВО́РЮВАТИ кому, ВІДЧИ́ТУВАТИ кого, ВИЧИ́ТУВАТИ, НАРІКА́ТИ на кого, розм., ПРОБИРА́ТИ кого, розм., ПОПРІКА́ТИ кого, розм., ТОЧИ́ТИ кого, розм., ПИЛЯ́ТИ кого, розм., ПОЇДА́ТИ кого, розм., Ї́СТИ кого, часто зі сл. поїдом, розм., ЦВІ́КАТИ (ЦВІ́РКАТИ) кому, перев. зі сл. в очі, розм., ДОМОВЛЯ́ТИ кому, розм. рідше, ЖУРИ́ТИ кого, розм. рідше, ЗОЛИ́ТИ кого, розм. рідше, ПЕНЯ́ТИ на кого, рідко кого, розм., заст., УКОРЯ́ТИ кого, діал., ДОКА́ЗУВАТИ кому, діал., ВИПОМИНА́ТИ кому, зах., ВИМОВЛЯ́ТИ кому, діал., ДОГАНЯ́ТИ кому, діал., УРІКА́ТИ (ВРІКА́ТИ) кому, кого і без додатка, діал.; КОЛО́ТИ кого, розм., ШТРИКА́ТИ кого, розм. (особливо в'їдливо, дошкульно). — Док.: докори́ти, доректи́, дорікну́ти, заки́нути, скарта́ти, ви́говорити, відчита́ти, ви́читати, пробра́ти, попрікну́ти, цві́кнути (цві́ркнути), пожури́ти, попеня́ти, укори́ти, доказа́ти, ви́мовити, уректи́ (вректи́), уколо́ти (вколо́ти), штрикну́ти, штрикону́ти. Не чула того вечора Маруся-наймичка, як хазяйка сварилася на неї за гаяння, як дорікала й докоряла (Марко Вовчок); — Ти закидаєш мені, що я не знаю того, що діється довкола нас (І. Франко); Жінка Гельє та двоє дорослих синів його не могли взяти втямки, чому такий працьовитий чоловік кинув роботу, і від світання до смеркання корили та лаяли його (М. Коцюбинський); Сварив і картав людей (бесідник), що вони самі тій кривді винні, бо намість з'єднатися разом і допомагати собі, то вони ще помагають панам у тій кривді (Лесь Мартович); Пані й панночки іще на мене обіжаються.. Котра не прийде — дорікає та ганить, і словом, і оком (Марко Вовчок); — А я ж тобі колись у жнива дитину тішила!.. Так, звичайно, виговорювала свекруха Варці (Грицько Григоренко); — Як приїхав з дідом секретар, та як викликав Гаркушу прямо з постелі в контору, та як узяв його в шори, та як заходився відчитувати (І. Рябокляч); Вона раділа кожній новій роботі, сердилася, коли Тарас зволікав надсилку, вичитувала, докоряла йому в листах (О. Іваненко); — Навіщо ти, Романе, запустив оту бороду та ті патли? — нарікала на його Соломія (І. Нечуй-Левицький); Інспектор якось пробирав одного малого учня, гімназиста, за якусь провину (Олена Пчілка); (Домаха:) Чого ви тільки не казали на мене, чим тільки не попрікали мене?.. (М. Кропивницький); — Та в городі тільки й жити! Там вільно, там людно... Ніхто тебе не примічає, ніхто не пиляє, не точить, не золить (Панас Мирний); А що вже наймита маленького, то він (хазяїн) поїдав немилостиво (Марко Вовчок); — Їсть мене господиня, як іржа залізо, за ті поросята (Ганна Барвінок); — І ви вже навчилися від старого пана цвікати мені в очі моєю службою (І. Франко); — Як ви мені, бабуню, на перешкоді станете — умру!.. І не гомоніть! Не домовляйте! (Марко Вовчок); Мати хитала головою й журила сина. — Хіба ж можна отак робити? (А. Головко); Билинка косаря пеняла, Що рано скошена — зов'яла (Л. Боровиковський); Оксану і Микося я не укоряю за те, що вони мені не пишуть (Леся Українка); Було старий і стане доказувать жінці: — На яку радість ми його вигодували? Який з його хазяїн буде? (О. Стороженко); Той не батько, хто випоминає дитині всю свою трату на нього (С. Руданський); Мати суворо вимовляла дочці: ходить, як п'яна, впору не з'їсть, не засне (К. Гордієнко); Горнець котлові доганяє, а обоє смільні (прислів'я); З шинкаря (Максим) насміхається; з кріпаками панібратається, жалкими докорами їх коле (Панас Мирний); Гостра була на язик Казимирова жінка, так і штрикала його словами (І. Муратов). — Пор. 1. осу́джувати.

ДОМО́ВИТИСЯ з ким (у попередніх розмовах, переговорах досягти певної згоди, вирішити щось), УМО́ВИТИСЯ (ВМО́ВИТИСЯ), ЗМО́ВИТИСЯ, ДОМО́ВИТИ кого, що, ДОГОВОРИ́ТИСЯ, ЗГОВОРИ́ТИСЯ, ПОГО́ДИТИСЯ, ЗГО́ДИТИСЯ рідше, ЗЛА́ДИТИСЯ розм., ПОЛАДНА́ТИСЯ розм., ПОГО́ДИТИ що, розм., НАМО́ВИТИСЯ розм., УРА́ДИТИ (ВРА́ДИТИ) з ким, кого, розм., УРА́ДИТИСЯ (ВРА́ДИТИСЯ) розм., ЗРА́ДИТИСЯ розм., ЗБАЛА́КАТИСЯ розм., ПОЄДНА́ТИСЯ заст., ПОЄДНА́ТИ кого, заст., ПОРАХУВА́ТИСЯ діал., НАРА́ДИТИСЯ діал., ПРИГОВОРИ́ТИ кого, діал.; ЗІЙТИ́СЯ у чому, на чому (досягти взаємодомовленості). — Недок.: домовля́тися, умовля́тися (вмовля́тися), змовля́тися, домовля́ти, догово́рюватися (договоря́тися), згово́рюватися, пого́джуватися, зго́джуватися, пого́джувати, намовля́тися, єдна́ти, нара́джуватися, схо́дитися. — Якось за чаркою змовилися мої старі з насмішкуватими Сердюками породичатися. Слово за словом, і навіть за придане домовились (М. Стельмах); — Ми з Тайжаном умовилися на завтра їхати в міжгір'я по беркутів (З. Тулуб); — Мамі земля спати не дає. Побігли коня домовляти на весну (О. Гончар); — Ми поставлені в такі непримиренні позиції, при яких взагалі неможливо договоритися (І. Багряний); — Треба наймити маляра, аби вималював порядно. Отже, ..я знайду маляра, зговорюся... (Г. Хоткевич); Вже якось з кондуктором погодимось, -- знайдемо нелегальні способи, поїдемо і без білета (А. Кримський); Найма (чоловік) робітників ліс рубати. Згодились з ним брати за невеличку плату, бо самі шукали тієї роботи (О. Стороженко); Христя тієї гадки: не слід поспішати, — як зладяться, як змовляться всі дівчата, тоді треба бастувати (К. Гордієнко); (Герцик:) Замкнути друзяку, а доки проспиться, треба поладнатись з полковником (М. Кропивницький); — Ти пропонуєш заарештувати Басову. — Так, я прийшов це погодити (В. Собко); — Намовились між себе, щоб уже всіма голосами Сомка обрати (П. Куліш); Порадились, порадились і урадили послухати пана. Що то дурні! (І. Франко); Був один ксьондз і дяк; але що були дуже убогі, не мали на утримання свого життя і урадилися, щоби якесь чудо сотворити (збірник "Україна сміється"); Зрадились, щоб піти до попа (Словник Б. Грінченка); Постановили скликати сход, були із Ліщинівки посланці — збалакались, що сход відбудеться (А. Головко); Гей я сміху раз набрався, Як узяв та поєднався Черевички пані шити: Ось попробуй їй вгодити! (Я. Щоголів); Не так страшно женитися, як попа єднати (прислів'я); Вони, ще збираючись на пастівник, порахувалися одну (тараньку) з'їсти у обід, другу за полуднем (Панас Мирний); Всі співали так, немов зарані нарадились когось передражнювати (С. Васильченко); — Молодим дуже приговорив я тебе служити в мене і обіщався, коли будеш мені вірою і чесно служити, не зоставити тебе і наградити (Г. Квітка-Основ'яненко); — Як у ціні зійдемось, то й купимо (хату) (М. Зарудний).