домівник

домівни́к

-а, ч., діал.

Домочадець, член родини.

Значення в інших словниках

1. домівник — ДОМІВНИ́К, а́, ч. 1. Те саме, що домови́к. У східних областях України домівник приходив як сажотрус і міг скоїти чимало лиха (мордувати коней, лякати дітей, душити господаря тощо) (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах
2. домівник — Домівник, -ка м. Домочадецъ. І перед власними домовниками моїми. Закр.  Словник української мови Грінченка