допитуваний

допи́туваний

-а, -е.

Дієприкм. пас. теп. ч. до допитувати.

|| у знач. ім. допитувані, -них, мн. (одн. допитуваний, -ного, ч.; допитувана, -ної, ж.).Ті, кого допитують.

Значення в інших словниках

1. допитуваний — допи́туваний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. допитуваний — ДОПИ́ТУВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. теп. ч. до допи́тувати; // у знач. ім. допи́тувані, них, мн. (одн. допи́туваний, ного, ч.). Ті, кого допитують. — Я ж вам сказав уже, — несміливо озвався допитуваний (Збан., Єдина, 1959, 106).  Словник української мови в 11 томах