допитуваний

ДОПИ́ТУВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. теп. ч. до допи́тувати;

// у знач. ім. допи́тувані, них, мн. (одн. допи́туваний, ного, ч.). Ті, кого допитують.

— Я ж вам сказав уже, — несміливо озвався допитуваний (Збан., Єдина, 1959, 106).

Значення в інших словниках

1. допитуваний — допи́туваний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. допитуваний — -а, -е. Дієприкм. пас. теп. ч. до допитувати. || у знач. ім. допитувані, -них, мн. (одн. допитуваний, -ного, ч.; допитувана, -ної, ж.).Ті, кого допитують.  Великий тлумачний словник сучасної мови