допотопний

допото́пний

-а, -е.

1》 Дуже давній, старовинний (який ніби існував ще до біблійного потопу).

2》 ірон. Який вийшов з ужитку, застарілий.

|| Старомодний.

Значення в інших словниках

1. допотопний — допото́пний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. допотопний — див. старий  Словник синонімів Вусика
3. допотопний — ЗАСТАРІ́ЛИЙ (який вийшов з ужитку, не відповідає сучасним вимогам), НЕСУЧА́СНИЙ, АНАХРОНІ́ЧНИЙ, ПАТРІАРХА́ЛЬНИЙ підсил., ДОІСТОРИ́ЧНИЙ підсил. ірон., ДОПОТО́ПНИЙ підсил. ірон.; АРХАЇ́ЧНИЙ, ВІДЖИ́ЛИЙ (ВІДЖИ́ТИЙ), ПЕРЕСТА́РІЛИЙ (перев.  Словник синонімів української мови
4. допотопний — ДОПОТО́ПНИЙ, а, е. 1. Дуже давній, старовинний (який ніби існував ще до міфічного біблійного потопу). Пузатий, хвостатий та ногатий фортеп’ян [ногате фортепіано] був схожий на якогось допотопного звіра (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах