допотопний
ДОПОТО́ПНИЙ, а, е.
1. Дуже давній, старовинний (який ніби існував ще до міфічного біблійного потопу).
Пузатий, хвостатий та ногатий фортеп’ян [ногате фортепіано] був схожий на якогось допотопного звіра (Н.-Лев., III, 1956, 211);
Думка послухала мене і полинула в давній час у допотопний дикий бір (Мак., Вибр., 1954, 143).
2. ірон. Який вийшов з ужитку, застарілий.
Але Воля, Рада й Аліна, прийнявши квіти, відмовилися скористатися з такого допотопного способу пересування, як візник (Ю. Янов., II, 1954, 96);
Допотопний ударно-канатний спосіб буріння, який застосовувався колись у Прикарпатті, тепер замінено найбільш прогресивним — турбінним (Наука.., 6, 1958, 34);
// Старомодний.
Вона так само докоряла йому недавно, що всі купчихи були убрані по моді і що вона аж почервоніла перед ними в своєму допотопному чіпку (Н.-Лев., І, 1956, 384).
Словник української мови (СУМ-11)