допотопний
ДОПОТО́ПНИЙ, а, е.
1. Дуже давній, старовинний (який ніби існував ще до міфічного біблійного потопу).
Пузатий, хвостатий та ногатий фортеп’ян [ногате фортепіано] був схожий на якогось допотопного звіра (Н.-Лев., III, 1956, 211);
Думка послухала мене і полинула в давній час у допотопний дикий бір (Мак., Вибр., 1954, 143).
2. ірон. Який вийшов з ужитку, застарілий.
Але Воля, Рада й Аліна, прийнявши квіти, відмовилися скористатися з такого допотопного способу пересування, як візник (Ю. Янов., II, 1954, 96);
Допотопний ударно-канатний спосіб буріння, який застосовувався колись у Прикарпатті, тепер замінено найбільш прогресивним — турбінним (Наука.., 6, 1958, 34);
// Старомодний.
Вона так само докоряла йому недавно, що всі купчихи були убрані по моді і що вона аж почервоніла перед ними в своєму допотопному чіпку (Н.-Лев., І, 1956, 384).
Значення в інших словниках
- допотопний — допото́пний прикметник Орфографічний словник української мови
- допотопний — -а, -е. 1》 Дуже давній, старовинний (який ніби існував ще до біблійного потопу). 2》 ірон. Який вийшов з ужитку, застарілий. || Старомодний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- допотопний — див. старий Словник синонімів Вусика
- допотопний — ЗАСТАРІ́ЛИЙ (який вийшов з ужитку, не відповідає сучасним вимогам), НЕСУЧА́СНИЙ, АНАХРОНІ́ЧНИЙ, ПАТРІАРХА́ЛЬНИЙ підсил., ДОІСТОРИ́ЧНИЙ підсил. ірон., ДОПОТО́ПНИЙ підсил. ірон.; АРХАЇ́ЧНИЙ, ВІДЖИ́ЛИЙ (ВІДЖИ́ТИЙ), ПЕРЕСТА́РІЛИЙ (перев. Словник синонімів української мови