дорадчий

дора́дчий

-а, -е.

Який має право лише обговорювати питання, а не вирішувати його. Право дорадчого голосу.

Значення в інших словниках

1. дорадчий — дора́дчий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. дорадчий — (англ. аdviser) той, який має право лише обговорювати питання, а не вирішувати його.  Економічний словник
3. дорадчий — Дора́дчий, -ча, -че; -ра́дчі, -чих  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. дорадчий — ДОРА́ДЧИЙ, а, е. Який має право лише обговорювати питання, а не вирішувати його. Державна дума не має зовсім ніяких прав, бо всі її рішення мають не обов’язковий, а лише дорадчий характер (Ленін, 9, 1949, 162).  Словник української мови в 11 томах