1. Великий тлумачний словник сучасної мови

дорадчий

дора́дчий

-а, -е.

Який має право лише обговорювати питання, а не вирішувати його. Право дорадчого голосу.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дорадчий — дора́дчий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. дорадчий — (англ. аdviser) той, який має право лише обговорювати питання, а не вирішувати його. Економічний словник
  3. дорадчий — Дора́дчий, -ча, -че; -ра́дчі, -чих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. дорадчий — ДОРА́ДЧИЙ, а, е. Який має право лише обговорювати питання, а не вирішувати його. Державна дума не має зовсім ніяких прав, бо всі її рішення мають не обов’язковий, а лише дорадчий характер (Ленін, 9, 1949, 162). Словник української мови в 11 томах