1. Словник української мови в 11 томах

дорадчий

ДОРА́ДЧИЙ, а, е. Який має право лише обговорювати питання, а не вирішувати його.

Державна дума не має зовсім ніяких прав, бо всі її рішення мають не обов’язковий, а лише дорадчий характер (Ленін, 9, 1949, 162).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дорадчий — дора́дчий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. дорадчий — -а, -е. Який має право лише обговорювати питання, а не вирішувати його. Право дорадчого голосу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дорадчий — (англ. аdviser) той, який має право лише обговорювати питання, а не вирішувати його. Економічний словник
  4. дорадчий — Дора́дчий, -ча, -че; -ра́дчі, -чих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)