дорійці

дорі́йці

-ів, мн.

Одне з основних давньогрецьких племен.

Значення в інших словниках

1. дорійці — ДОРІ́ЙЦІ, ів, мн. (одн. дорі́єць, йця, ч.). Одне з основних давньогрецьких племен, що спочатку жили в Північній та Середній Греції. В Спарті споконвіку було по два царі – ще від часів завоювання Пелопоннесу дорійцями (І.  Словник української мови у 20 томах
2. дорійці — В античну добу одне з 3 гол. грец. племен; прибуття д. на територію Греції (згідно з традицією, у XIII ст. до н.е.) донедавна пов'язувалось із занепадом мікенської культури (XIII-XII ст. до н.е.), у них вбачали напасників; теп.  Універсальний словник-енциклопедія