дорійці

ДОРІ́ЙЦІ, ів, мн. (одн. дорі́єць, йця, ч.).

Одне з основних давньогрецьких племен, що спочатку жили в Північній та Середній Греції.

В Спарті споконвіку було по два царі – ще від часів завоювання Пелопоннесу дорійцями (І. Білик);

У Спарті була діархія – влада двох царів (один цар пелазг, інший – дорієць) (з наук.-попул. літ.);

Серед біблійних народів дослідники виокремлюють дорійців (оріїв), критян, лелегів та ін. (із журн.).

Значення в інших словниках

1. дорійці — -ів, мн. Одне з основних давньогрецьких племен.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. дорійці — В античну добу одне з 3 гол. грец. племен; прибуття д. на територію Греції (згідно з традицією, у XIII ст. до н.е.) донедавна пов'язувалось із занепадом мікенської культури (XIII-XII ст. до н.е.), у них вбачали напасників; теп.  Універсальний словник-енциклопедія