доскочити

доско́чити

-чу, -чиш, док.

1》 неперех. Те саме, що доскакати.

2》 неперех., розм. Добігти, добратися куди-небудь за короткий відтинок часу.

3》 перех., рідко. Добути що-небудь.

4》 перен., перех. Досягнути, домогтися чого-небудь.

|| Наробити, накоїти чогось неприємного, небажаного.

Значення в інших словниках

1. доскочити — доско́чити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. доскочити — док., дострибнути, доскакнути; (на мить) забігти, добігти; (чого) здобути що; (свого) досягти, домогтися; (біди) набратися, наробити /накоїти/ собі.  Словник синонімів Караванського
3. доскочити — доско́чити приєднатися до товариства (ср, ст): Нас було спочатку п'ятеро, потім доскочило ще четверо, а один від'їхав (Нова хата 1933)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. доскочити — ДІСТА́ТИ що, рідше кого, чого (стати власником чогось, мати можливість розпоряджатися кимсь, чимсь), ДОБУ́ТИ, ЗДОБУ́ТИ, РОЗДОБУ́ТИ, УЗЯ́ТИ (ВЗЯ́ТИ) рідше, ДОБУ́ТИСЯ чого, розм., ЗАПОПА́СТИ розм., ДОСТА́ТИ розм., ПРИХОПИ́ТИ розм., ПРИХВАТИ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. доскочити — Доско́чити, -ко́чу, -ко́чиш, -ко́чать; доско́ч, -ко́чте до чого, чого  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. доскочити — ДОСКО́ЧИТИ, чу, чиш, док. 1. неперех. Те саме, що доскака́ти. Северин Наливайко на своєму вороному коні квапився доскочити до високої могили в степу (Ле, Наливайко, 1957, 305). 2. неперех., розм. Добігти, добратися куди-небудь за короткий відрізок часу.  Словник української мови в 11 томах
7. доскочити — Доскочити, -чу, -чиш гл. 1) Подпрыгнуть до, допрыгнуть. Не доскочиш, бо дуже високо. Доскоче конем до царівни (а царівна сиділа у високому терему). Грин. І. 171. Свого одбіг, чужого не доскочив. Г. Барв. 92. 2) Дойти, достигнуть.  Словник української мови Грінченка