достойний

досто́йний

-а, -е.

1》 чого. Який заслуговує, вартий чого-небудь; гідний.

2》 Який своєю роллю, своїм значенням у суспільстві цілком відповідає кому-, чому-небудь; гідний.

3》 Який має потрібні позитивні якості.

Значення в інших словниках

1. достойний — досто́йний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. достойний — ур., вартий, гідний; (син народу) заслужений, шановний, вартий поваги.  Словник синонімів Караванського
3. достойний — Недостойний і негідний «Недостойна поведінка п’яного хулігана обурила всіх присутніх», — читаємо в репортерській замітці...  «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
4. достойний — Гідний, вартий  Словник чужослів Павло Штепа
5. достойний — ГІ́ДНИЙ (який заслуговує чого-небудь), ДОСТО́ЙНИЙ, ВА́РТИЙ (ВАРТ), СТІ́ЙНИЙ, ГО́ДНИЙ (ГО́ДЕН) розм., ВА́РТНИЙ діал. Народе мій, Яких пісень ти гідний, Якої слави гідний на землі (М.  Словник синонімів української мови
6. достойний — ДОСТО́ЙНИЙ, а, е. 1. чого. Який заслуговує, вартий чого-небудь; гідний. Я відповів своїм прихильникам: на те, щоб славити мене прилюдно — я не згоджуюсь, бо не достойний того (Мирний, V, 1955, 386); — Робіть у вашому житті все тільки так...  Словник української мови в 11 томах
7. достойний — Достойний, -а, -е Достойный. Чи достойні ж сі вепри Дніпровії, щоб трактувать з ними по людськи? К. ЧР. 336.  Словник української мови Грінченка