достойний
ДОСТО́ЙНИЙ, а, е.
1. чого. Який заслуговує, вартий чого-небудь; гідний.
Я відповів своїм прихильникам: на те, щоб славити мене прилюдно — я не згоджуюсь, бо не достойний того (Мирний, V, 1955, 386);
— Робіть у вашому житті все тільки так, щоб бути достойними червоного прапора (Смолич, Мир.., 1958, 57).
2. Який своєю роллю, своїм значенням у суспільстві цілком відповідає кому-, чому-небудь; гідний.
Ворог чіпляється за кожен горбок, від могили до могили гонять його достойні сини своїх великих предків (Трип., Дорога.., 1944, 4);
Панас Мирний був достойним продовжувачем традицій революційно-демократичної естетики і в своїх творах непохитно дотримувався її принципів (Іст. укр. літ.. І, 1954, 386).
3. Який має потрібні позитивні якості.
[Лукерія Степанівна:] І який чоловік достойний, і гості наїздять все достойні люде (Кроп., II, 1958, 297);
Школа зброї, в якій служив Павло, дала для фронту достойне поповнення (Кучер, Голод, 1961, 66).
Словник української мови (СУМ-11)