1. Словник української мови в 11 томах

достойний

ДОСТО́ЙНИЙ, а, е.

1. чого. Який заслуговує, вартий чого-небудь; гідний.

Я відповів своїм прихильникам: на те, щоб славити мене прилюдно — я не згоджуюсь, бо не достойний того (Мирний, V, 1955, 386);

— Робіть у вашому житті все тільки так, щоб бути достойними червоного прапора (Смолич, Мир.., 1958, 57).

2. Який своєю роллю, своїм значенням у суспільстві цілком відповідає кому-, чому-небудь; гідний.

Ворог чіпляється за кожен горбок, від могили до могили гонять його достойні сини своїх великих предків (Трип., Дорога.., 1944, 4);

Панас Мирний був достойним продовжувачем традицій революційно-демократичної естетики і в своїх творах непохитно дотримувався її принципів (Іст. укр. літ.. І, 1954, 386).

3. Який має потрібні позитивні якості.

[Лукерія Степанівна:] І який чоловік достойний, і гості наїздять все достойні люде (Кроп., II, 1958, 297);

Школа зброї, в якій служив Павло, дала для фронту достойне поповнення (Кучер, Голод, 1961, 66).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. достойний — досто́йний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. достойний — ур., вартий, гідний; (син народу) заслужений, шановний, вартий поваги. Словник синонімів Караванського
  3. достойний — Недостойний і негідний «Недостойна поведінка п’яного хулігана обурила всіх присутніх», — читаємо в репортерській замітці... «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  4. достойний — -а, -е. 1》 чого. Який заслуговує, вартий чого-небудь; гідний. 2》 Який своєю роллю, своїм значенням у суспільстві цілком відповідає кому-, чому-небудь; гідний. 3》 Який має потрібні позитивні якості. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. достойний — Гідний, вартий Словник чужослів Павло Штепа
  6. достойний — ГІ́ДНИЙ (який заслуговує чого-небудь), ДОСТО́ЙНИЙ, ВА́РТИЙ (ВАРТ), СТІ́ЙНИЙ, ГО́ДНИЙ (ГО́ДЕН) розм., ВА́РТНИЙ діал. Народе мій, Яких пісень ти гідний, Якої слави гідний на землі (М. Словник синонімів української мови
  7. достойний — Достойний, -а, -е Достойный. Чи достойні ж сі вепри Дніпровії, щоб трактувать з ними по людськи? К. ЧР. 336. Словник української мови Грінченка