достойний
Недостойний і негідний
«Недостойна поведінка п’яного хулігана обурила всіх присутніх», — читаємо в репортерській замітці. Прикметники достойний і недостойний існують в українській мові паралельно з прикметниками гідний і негідний і не мають значеннєвої різниці, але між ними є певна стилістична відмінність. Прикметники достойний і недостойний як старослов’янізми надають реченню поважного або й урочистого характеру: «Покажіть ви лишень достойні пам’яті діла» (П. Куліш); «Він — не достойний такої високої нагороди» (з живих уст). Тим-то в реченні, де мовиться про поведінку п’яного бешкетника й де нема потреби надавати цьому врочистого тону, більш підхожим буде прикметник негідний: «негідна поведінка п’яного хулігана».
Джерело:
«Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- достойний — досто́йний прикметник Орфографічний словник української мови
- достойний — ур., вартий, гідний; (син народу) заслужений, шановний, вартий поваги. Словник синонімів Караванського
- достойний — -а, -е. 1》 чого. Який заслуговує, вартий чого-небудь; гідний. 2》 Який своєю роллю, своїм значенням у суспільстві цілком відповідає кому-, чому-небудь; гідний. 3》 Який має потрібні позитивні якості. Великий тлумачний словник сучасної мови
- достойний — Гідний, вартий Словник чужослів Павло Штепа
- достойний — ГІ́ДНИЙ (який заслуговує чого-небудь), ДОСТО́ЙНИЙ, ВА́РТИЙ (ВАРТ), СТІ́ЙНИЙ, ГО́ДНИЙ (ГО́ДЕН) розм., ВА́РТНИЙ діал. Народе мій, Яких пісень ти гідний, Якої слави гідний на землі (М. Словник синонімів української мови
- достойний — ДОСТО́ЙНИЙ, а, е. 1. чого. Який заслуговує, вартий чого-небудь; гідний. Я відповів своїм прихильникам: на те, щоб славити мене прилюдно — я не згоджуюсь, бо не достойний того (Мирний, V, 1955, 386); — Робіть у вашому житті все тільки так... Словник української мови в 11 томах
- достойний — Достойний, -а, -е Достойный. Чи достойні ж сі вепри Дніпровії, щоб трактувать з ними по людськи? К. ЧР. 336. Словник української мови Грінченка