1. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича

досвід

Досвід і дослід

Чи не через звукову близькість, а також через те, що іменники досвід і дослід часом мають у російській мові один відповідник — опыт, часто трапляються помилки в уживанні цих двох слів, наприклад: «Наші колгоспники набули великого досліду у вирощенні кукурудзи»; «Його цікавили всі досвіди ґрунтів, що проводилися в нашій лабораторії».

Досвід — це сума відомостей, навиків, набута протягом певного часу, дослід — це спроба, експеримент, який роблять, щоб пізнати істину або перевірити набуті відомості. Тим-то й у перших фразах треба було написати: «Наші колгоспники набули великого досвіду в вирощенні кукурудзи»; «Його цікавили всі досліди ґрунтів, що їх провадили в нашій лабораторії».

З іменником досвід мають зв’язок дієслова досвідчити, досвідчати, що означають «зазнати (зазнавати), дізнатися (дізнаватися) з власного досвіду», «потвердити (потверджувати) щось»: «(Шевченко) добре на самім собі досвідчив усього, що сердешний люд терпів під тим ярмом» (Словник Б. Грінченка). Не слід забувати в живій мові й цих слів.

Джерело: «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. досвід — (сукупність знань) навички, навики. Словник синонімів Полюги
  2. досвід — до́свід іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. досвід — (набутий) знання, уміння, мудрість, практика; (життєвий) школа життя, як ім. пережите, р. пережиття, ід. злети й падіння, б. ноу-хау; & досвідченість. Словник синонімів Караванського
  4. досвід — [досв'ід] -ду, м. (на) -д'і Орфоепічний словник української мови
  5. досвід — -у, ч. 1》 Сукупність знань, уміння, які здобуваються в житті, на практиці. || Те, що вже було в житті, з чим доводилося зустрічатися. 2》 філос. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. досвід — Досвід без науки приносить більше добра, ніж наука без досвіду. Життєвий досвід не заміниш книжковою наукою. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. досвід — див. уміння Словник синонімів Вусика
  8. досвід — Сукупність знань і навичок, набутих на підставі спостережень і переживань; у філософії одне з гол. понять теорії пізнання; виділяють раціональний і чуттєвий д. Універсальний словник-енциклопедія
  9. досвід — ДОСВІД — важливий, історично наскрізний елемент пізнавальної і практичної діяльності; одна з форм фіксації, збереження й передавання знання в процесі комунікації. Виділяється кілька значень Д., що мають однаково важливий з філософського погляду сенс. Філософський енциклопедичний словник
  10. досвід — ДО́СВІД (сукупність знань, умінь, здобутих у житті, на практиці), НА́ВИЧКА, НА́ВИКИ (НА́ВИК рідше), ПРА́КТИКА, ШКО́ЛА часто зі сл. життя, життєва; МУ́ДРІСТЬ (МУ́ДРОЩІ) (глибокі знання, розуміння життя, здатність до узагальнення). Словник синонімів української мови
  11. досвід — До́свід, -ду, -дові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. досвід — ДО́СВІД, у, ч. 1. Сукупність знань, уміння, які здобуваються в житті, на практиці. Робітничий клас Росії відзначався найвищою в світі революційністю, організованістю і мав великий досвід класової боротьби (Програма КПРС, 1961, 9); Юлдаш... Словник української мови в 11 томах
  13. досвід — Досвід, -ду м. Опытъ. Знаючи з історичнього досвіду, як уставали нації. К. XII. 131. Словник української мови Грінченка