достовірність
ДОСТОВІ́РНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до достові́рний.
Практика підтверджує достовірність об’єктивних наукових знань, розбиває, відкидає ненаукові, неспроможні погляди (Біогр. Леніна, 1955, 103);
— А я вже думав, що під сумнів берете достовірність цього документа (Кучер, Трудна любов, 1960, 112).
Словник української мови (СУМ-11)