дотикати

дотика́ти

-аю, -аєш, недок., перех., діал.

1》 Доторкатися.

2》 Діяти на органи відчуття.

3》 перен. Завдавати кому-небудь неприємностей ущипливими, дошкульними словами або діями.

Значення в інших словниках

1. дотикати — дотика́ти дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. дотикати — Дотика́ти. Стосуватися (чого?), бути пов’язаним (з чим?). Тому, що кождий, молодий чи старий, мусить знати близше те окруженє, серед якого виростає, а в першій мірі свій край і нарід, його минувшину, теперішнє положене і потреби...  Українська літературна мова на Буковині
3. дотикати — ДОШКУ́ЛИТИ кому, рідше кого (словами або діями вивести з рівноваги, образити, зіпсувати настрій), ДОСАДИ́ТИ кому, ЗАВДА́ТИ ПРИ́КРОСТІ (ПРИ́КРІСТЬ) кому, ДІЙНЯ́ТИ (ДОЙНЯ́ТИ) кого, розм., ДОЗОЛИ́ТИ кому, розм., ДОСОЛИ́ТИ кому, розм., НАЗОЛИ́ТИ кому, розм.  Словник синонімів української мови
4. дотикати — ДОТИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех., діал. 1. Доторкатися. [Геррісон:] Всі вони [робітники], коли дотикали щіточкою вуст, впускали в свій організм певну долю радію (Ірчан, І, 1958, 261). ◊ Землі ́не дотика́ти — те саме, що Землі ́не доторка́тися ( див.  Словник української мови в 11 томах
5. дотикати — I. Дотикати, -каю, -єш сов. в. доткнути, -кну, -неш, гл. 1) Дотрагиваться, дотронуться, прикасаться, прикоснуться. 2) Колоть, уколоть, уязвлять, уязвить словами. --------------- II. Дотикати, -каю, -єш сов. в. доткати, -тчу, -чеш, гл.  Словник української мови Грінченка