Великий тлумачний словник сучасної мови

дочитувати

дочи́тувати

-ую, -уєш, недок., дочитати, -аю, -аєш, док., перех. і без додатка.

Закінчувати читати що-небудь: читати до якоїсь межі.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. дочитувати — дочи́тувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. дочитувати — ДОЧИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОЧИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. і без додатка. Закінчувати читати що-небудь; читати до якоїсь межі. Затуливши долонями вуха, вона гарячково дочитувала книжку (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
  3. дочитувати — Дочитувати, -тую, -єш сов. в. дочитати, -таю, -єш, гл. Дочитывать, дочитать. Той, стоя перед образом, дочитував своїх молитов. К. ЧР. 53. Дочитавши, Єремія зобгав у жмені лист. Стор. МПр. 88.  Словник української мови Грінченка