доїльний

дої́льний

-а, -е.

Стос. до доїння.

|| Признач. для доїння.

Значення в інших словниках

1. доїльний — дої́льний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. доїльний — ДОЇ́ЛЬНИЙ, а, е. Стос. до доїння. Щоб далі знижувати затрати, ми вирішили збудувати у постійних корівниках і таборах доїльні площадки (Колг. Укр., 4, 1957, 5); // Признач. для доїння. Радянські вчені сконструювали найкращий у світі тритактний доїльний апарат (Вол., Місячне срібло, 1961, 264).  Словник української мови в 11 томах