дрочитися

дрочи́тися

дрочуся, дрочишся, недок., розм.

1》 Перебувати в стані роздратування, гострого збудження; зазнавати почуття невдоволення, гніву, злості (про людину); роздратовуватися, злитися.

|| Кидатися з одного боку в інший, непокоїтися (про тварину).

2》 з ким – чим. Навмисне злити кого-небудь, викликати гнів у кого-небудь; дратуватися, дражнитися.

|| Ображати, злити, дратувати один одного.

Значення в інших словниках

1. дрочитися — дрочи́тися дієслово недоконаного виду перебувати в стані роздратування, гострого збудження; роздратовуватися, злитися; навмисне злити кого-небудь розм.  Орфографічний словник української мови
2. дрочитися — див. пустувати  Словник синонімів Вусика
3. дрочитися — ДРАТУВА́ТИ кого (навмисне злити, виводити з терпіння, спричиняти гнів), РОЗДРАТО́ВУВАТИ, РОЗДРА́ЖНЮВАТИ, ДРАЖНИ́ТИ розм., ДРАТУВА́ТИСЯ з ким і без додатка, розм., ДРАЖНИ́ТИСЯ з ким і без додатка, розм., ДРАЗНИ́ТИ розм., РОЗДРА́ЗНЮВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. дрочитися — ДРОЧИ́ТИСЯ, дрочу́ся, дро́чишся, недок., розм, 1. Перебувати в стані роздратування, гострого збудження; зазнавати почуття незадоволення, гніву, злості (про людину); роздратовуватися, злитися.  Словник української мови в 11 томах
5. дрочитися — Дрочитися, -чуся, -чишся гл. 1) Метаться изъ стороны въ сторону отъ укусовъ оводовъ (о скотѣ). 3) Сердиться, бѣситься, капризничать. Оханися ж, не дрочися, не басуй, Панаску! Мкр. Н. 9. 3) Дразниться. Ти дрочишся з мене. Драг. 51.  Словник української мови Грінченка