друкований

друко́ваний

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до друкувати.

|| у знач. ім. друковане, -ного, с., розм. Те, що відтворене друкарським способом.

Друкований орган — друковане видання, що належить якійсь партії, установі та висвітлює її погляди та діяльність.

2》 прикм. Який має форму і вигляд відображеного друкарським способом.

3》 прикм., розм., заст., ірон. Учений.

Значення в інших словниках

1. друкований — друко́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. друкований — ОСВІ́ЧЕНИЙ (який має освіту, всебічні знання), ЕРУДО́ВАНИЙ книжн., УЧЕ́НИЙ (ВЧЕ́НИЙ) розм.; НАЧИ́ТАНИЙ, ОЧИ́ТАНИЙ діал. (який набув всебічних знань завдяки великій кількості прочитаних книжок); ПРОСВІЩЕ́ННИЙ заст., ОДУКО́ВАНИЙ заст. рідше, ОСВІ́ТНІЙ заст.  Словник синонімів української мови
3. друкований — Друко́ваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. друкований — ДРУКО́ВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до друкува́ти. Ми маємо на меті видати літературний збірник.., в якому хотілось би помістити нові, ніде ще не друковані твори (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
5. друкований — Друкований, -а, -е Печатный. Друкована словесність. К. XII. 114. Як же піднялися братства церковні свою.... віру од Унії наукою церковною, книжками друкованими та школами братськими боронити. К. Хмельн. 123. 2) Ученый (иронично).  Словник української мови Грінченка