дрюк —
Дрюк і друк, -ка, -кові; -ки, -ків
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
дрюк —
ДРЮК, а, ч. Велика товста дерев’яна палиця. На другий раз наука, — не ходи в ліс без дрюка! (Укр.. присл.., 1955, 275); В сінях зробився стукіт. Дрюк, котрим підперті були двері хатні, упав (Фр.
Словник української мови в 11 томах
дрюк —
Дрюк, -ка м. Толстая падка, дубина. Ном. № 7094. Ой ви хлопці, ви добрі молодці, та беріте дрюки в руки, бийте, бийте, бийте і в'яжіте, на нові вози кладіте. Мет. 453. Кинувсь ляшок до канчука, а козак до дрюка: «оце ж тобі, вражий сину, з душею розлука».
Словник української мови Грінченка