дрюк
Дрюк, -ка
м. Толстая падка, дубина. Ном. № 7094. Ой ви хлопці, ви добрі молодці, та беріте дрюки в руки, бийте, бийте, бийте і в'яжіте, на нові вози кладіте. Мет. 453. Кинувсь ляшок до канчука, а козак до дрюка: «оце ж тобі, вражий сину, з душею розлука». н. п. ум. дрючок, дрючечок. ув. дрючище. Чуб. V. 1124.
Словник української мови Грінченка