дріботіти

дріботі́ти

-очу, -отиш і дріботати, -очу, -очеш, недок., розм.

1》 Швидко перебираючи ногами, йти дрібними частими кроками; тюпати.

|| Танцювати, часто перебираючи та пристукуючи ногами.

2》 Часто й ритмічно вдаряючи по чому-небудь, створювати відповідні звуки.

3》 Говорити дуже швидко, скоромовкою.

Значення в інших словниках

1. дріботіти — дріботі́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. дріботіти — див. іти; танцювати; ходити  Словник синонімів Вусика
3. дріботіти — ДРІБОТІ́ТИ (ДРІБОТА́ТИ) розм. (іти, ходити дрібними, частими кроками), ТЮ́ПАТИ розм., ТЮПА́ЧИТИ (ТЮПА́ШИТИ) розм., ДРІБЦЮВА́ТИ розм., ДРІБУШИ́ТИ розм., ЧЕБЕРЯ́ТИ розм., КОПОТІ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. дріботіти — ДРІБОТІ́ТИ, очу́, оти́ш і ДРІБОТА́ТИ, очу́, о́чеш, недок., розм, 1. Швидко перебираючи ногами, йти дрібними частими кроками; тюпати. Підгодовані коники хутенько дріботіли ніжками по уторованому шляху, що вився понад річкою (Досв., Вибр.  Словник української мови в 11 томах
5. дріботіти — Дріботати, -бочу, -чеш и дріботіти, -бочу, -тиш гл. 1) Говорить очень скоро. Оце було й дивиться він на тебе і дріботить тобі, а дума певно о чімсь другім. Сим. 199. Мовчки слуха, що дріботить йому вона. Греб. 357. 2) Мелко ступать, частить ногами.  Словник української мови Грінченка