дріботіти

Дріботати, -бочу, -чеш и дріботіти, -бочу, -тиш

гл.

1) Говорить очень скоро. Оце було й дивиться він на тебе і дріботить тобі, а дума певно о чімсь другім. Сим. 199. Мовчки слуха, що дріботить йому вона. Греб. 357.

2) Мелко ступать, частить ногами. Цей кінь щось не дурно ногами дрібоче. Як було вдарять музики в струни, Марина не встоїть і не втерпить! Вже й б'є тропака і дріботить. Левиц. І. 12.

Значення в інших словниках

1. дріботіти — дріботі́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. дріботіти — -очу, -отиш і дріботати, -очу, -очеш, недок., розм. 1》 Швидко перебираючи ногами, йти дрібними частими кроками; тюпати. || Танцювати, часто перебираючи та пристукуючи ногами. 2》 Часто й ритмічно вдаряючи по чому-небудь, створювати відповідні звуки. 3》 Говорити дуже швидко, скоромовкою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дріботіти — див. іти; танцювати; ходити  Словник синонімів Вусика
4. дріботіти — ДРІБОТІ́ТИ (ДРІБОТА́ТИ) розм. (іти, ходити дрібними, частими кроками), ТЮ́ПАТИ розм., ТЮПА́ЧИТИ (ТЮПА́ШИТИ) розм., ДРІБЦЮВА́ТИ розм., ДРІБУШИ́ТИ розм., ЧЕБЕРЯ́ТИ розм., КОПОТІ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. дріботіти — ДРІБОТІ́ТИ, очу́, оти́ш і ДРІБОТА́ТИ, очу́, о́чеш, недок., розм, 1. Швидко перебираючи ногами, йти дрібними частими кроками; тюпати. Підгодовані коники хутенько дріботіли ніжками по уторованому шляху, що вився понад річкою (Досв., Вибр.  Словник української мови в 11 томах