дублон

дубло́н

-а, ч.

Старовинна золота монета в Іспанії та Франції.

Значення в інших словниках

1. дублон — дубло́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. дублон — (-а) ч.; мол.; інд.-торг. Дублянка. БСРЖ, 170.  Словник жарґонної лексики української мови
3. дублон — дубло́н (франц. doublon, з ісп. doblon, від doble – подвійний) старовинна золота іспанська монета.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. дублон — ДУБЛО́Н, а, ч. Старовинна золота монета в Іспанії та Франції.  Словник української мови в 11 томах
5. дублон — рос. дублон (від фр. duoblon, з ісп. doblon, від doble — подвійний) — старовинна золота іспанська монета, яку використовували також і в інших країнах.  Eкономічна енциклопедія