Словник української мови в 11 томах

дублон

ДУБЛО́Н, а, ч. Старовинна золота монета в Іспанії та Франції.

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. дублон — дубло́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
  2. дублон — -а, ч. Старовинна золота монета в Іспанії та Франції.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дублон — (-а) ч.; мол.; інд.-торг. Дублянка. БСРЖ, 170.  Словник жарґонної лексики української мови
  4. дублон — дубло́н (франц. doublon, з ісп. doblon, від doble – подвійний) старовинна золота іспанська монета.  Словник іншомовних слів Мельничука
  5. дублон — рос. дублон (від фр. duoblon, з ісп. doblon, від doble — подвійний) — старовинна золота іспанська монета, яку використовували також і в інших країнах.  Eкономічна енциклопедія