дублон
ДУБЛО́Н, а, ч. Старовинна золота монета в Іспанії та Франції.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дублон — дубло́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- дублон — -а, ч. Старовинна золота монета в Іспанії та Франції. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дублон — (-а) ч.; мол.; інд.-торг. Дублянка. БСРЖ, 170. Словник жарґонної лексики української мови
- дублон — дубло́н (франц. doublon, з ісп. doblon, від doble – подвійний) старовинна золота іспанська монета. Словник іншомовних слів Мельничука
- дублон — рос. дублон (від фр. duoblon, з ісп. doblon, від doble — подвійний) — старовинна золота іспанська монета, яку використовували також і в інших країнах. Eкономічна енциклопедія