1. Словник української мови в 11 томах

дубль

ДУБЛЬ, я, чол.

1. розм. Повторення того самого двічі.

— Трохи сумно, що ніщо не повернеться: ні цей день, ні дзвіночки, ні промені на траві.. Дублів нема, дублів життя не знає!.. (Олесь Гончар, Циклон, 1970, 155).

2. Дублююча команда спортивного колективу, що є резервом для основної.

3. Завоювання одночасно двох нагород.

Ніхто, крім київського «Динамо», за останні десять років не робив «дубль» — не вигравав одночасно першість і Кубок СРСР (Вечірній Київ, 4.VI 1971, 3).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дубль — дубль – дублет Близькі за звучанням, бо мають спільний корінь, але розрізняються відтінками значень. Дубль – 1. Повторення того самого двічі. “Все, все в однім змигку життя, дублів нема, дублів життя не знає!” (Олесь Гончар). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. дубль — Я, ор. -ем. 1. розм. Повторення того самого двічі. Все, все в однім змигку життя, дублів нема, дублів життя не знає! (О.Гончар). 2. Резерв спортивного колективу: зіграти за дубль. 3. Завоювання одночасно двох нагород: зробити дубль. Літературне слововживання
  3. дубль — -ля, ч. 1》 Другий, допоміжний склад спортивної команди, що служить резервом для основного складу. 2》 Подвійне спортивне досягнення. 3》 Повторне знімання епізоду у фільмі. 4》 розм. Повторення того самого двічі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дубль — (фр. double — подвійний) — в музиці XII — XVIII ст. змінення повтору невеликої п’єси. Словник-довідник музичних термінів
  5. дубль — ДУБЛЬ, ч. 1. род. ю, кін. Повторне знімання епізоду в фільмі. – Дубль перший... – крикнув юнак, дощечку під пахву і пригинцем швидше на берег (В. Нестайко); Плівка обривається, все починається ніби спочатку, але насправді це другий дубль (Ю. Словник української мови у 20 томах
  6. дубль — (франц. double, від лат. duplus – подвійний) розм. Дублююча команда спортивного колективу, що є резервом для основної. Словник іншомовних слів Мельничука