1. Словник української мови у 20 томах

дубль

ДУБЛЬ, ч.

1. род. ю, кін. Повторне знімання епізоду в фільмі.

– Дубль перший... – крикнув юнак, дощечку під пахву і пригинцем швидше на берег (В. Нестайко);

Плівка обривається, все починається ніби спочатку, але насправді це другий дубль (Ю. Іздрик);

* Образно. – Трохи сумно, що ніщо не повернеться: ні цей день, ні дзвіночки, ні промені на траві .. Дублів нема, дублів життя не знає (О. Гончар).

2. род. ю, спорт. Запасний склад команди, що є резервом для основної.

– Футболом займусь, – пообiцяв Сергiй поблажливо. – Сьогоднi ж записуюсь у дубль до нашої .. команди. Центральним форвардом, не iнакше! (О. Гончар);

Краще грати за дубль, ніж лише тренуватися. Ігрова практика необхідна кожному футболістові (з газ.).

3. род. ю, спорт. Подвійна перемога.

На чемпіонаті Європи українські легкоатлетки здобули золоту і срібну медалі. Дівчата сказали, що дубль – це чудовий результат для української команди (із журн.);

// У футболі, хокеї – два голи, дві шайби, забиті в одній грі.

Клуб забив дубль у Німеччині, дійшов до фіналу Ліги чемпіонів (з газ.).

4. род. я. Те саме, що дубле́т 1.

Мати дубль ключа.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дубль — дубль – дублет Близькі за звучанням, бо мають спільний корінь, але розрізняються відтінками значень. Дубль – 1. Повторення того самого двічі. “Все, все в однім змигку життя, дублів нема, дублів життя не знає!” (Олесь Гончар). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. дубль — Я, ор. -ем. 1. розм. Повторення того самого двічі. Все, все в однім змигку життя, дублів нема, дублів життя не знає! (О.Гончар). 2. Резерв спортивного колективу: зіграти за дубль. 3. Завоювання одночасно двох нагород: зробити дубль. Літературне слововживання
  3. дубль — -ля, ч. 1》 Другий, допоміжний склад спортивної команди, що служить резервом для основного складу. 2》 Подвійне спортивне досягнення. 3》 Повторне знімання епізоду у фільмі. 4》 розм. Повторення того самого двічі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дубль — (фр. double — подвійний) — в музиці XII — XVIII ст. змінення повтору невеликої п’єси. Словник-довідник музичних термінів
  5. дубль — (франц. double, від лат. duplus – подвійний) розм. Дублююча команда спортивного колективу, що є резервом для основної. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. дубль — ДУБЛЬ, я, чол. 1. розм. Повторення того самого двічі. — Трохи сумно, що ніщо не повернеться: ні цей день, ні дзвіночки, ні промені на траві.. Дублів нема, дублів життя не знає!.. (Олесь Гончар, Циклон, 1970, 155). Словник української мови в 11 томах